Несподівано прийшла криза... Поки ми усі розслабилися під час якогось, правду кажучи – непритаманного для нас, благоденствування, захопилися словами на зразок «капіталізація», бездумно розширювалися, забуваючи про реальність купівельної спроможності нашого населення, обтяжували себе кредитними навантаженнями сподіваючись не безкінечне зростання вартості наших активів, він можна сказати, підкрався непомітно, зовсім як у народній приказці інший персонаж.

Раптом нам стало ясно, що магазинів електроніки, меблів, торгівельно-розважальних центрів, автосалонів і банків нашій економіці потрібно таки в рази менше, принаймні на сьогоднішньому етапі. І ось ще учора ми, які відчували непохитну упевненість у власних силах, усвідомили, на насправді від великого до смішного мабуть и кроку забагато.

Стовпи світової економіки, що відразу обрушилися, за тиждень до банкрутства, приголублені довірою найбільших рейтингових агентств, породили цунамі паніки, які поховали залишки фінансової системи післявоєнного світостворіння. И ось, як у казці про золоту рибку, залишилися ми після трьох своїх не дуже розумних бажань «при своїх»…

Хоча ситуація дещо відрізняється від казкової тим, що нам діставалося все зовсім не у зв'язку з магічними здібностями золотої рибки, а за результатами наших реальних зусиль. Думається тому і тупо горювати на березі нам немає чого…

Не перечекаємо. Вже повірте.

Навіть якщо наші заокеанські фінансові гуру в своїй чудовій друкарні під назвою Федеральна Резервна Система проведуть декілька суботників і забезпечать банківську систему нашої улюбленої Батьківщини «дешевими» кредитами, сумніваюся що населення, налякане останніми подіями, наблизиться до установи під назвою «Банк». Отже пропоную під закінченням кризи розуміти просту стабілізацію ситуації та початок реальної, копіткої праці – боротьби за кожного клієнта, серйозного економічного аналізу будь-якого бізнес-проекту, пошуку нетривіальних рішень і, звичайно ж, в першу чергу, скорочення витрат і підвищення ефективності витрат.

У китайців «криза» в написанні позначається двома ієрогліфами, один з яких означає «небезпеку», а інший – «можливість»… Забавно, так…

Маю надію, що тих, хто вибирає «можливість» більше, і я в їх числі. Але ж нам доведеться вступити в конкурентну боротьбу між собою і дуже хочеться, щоб ця боротьба була чесною.

Тому, оскільки я все-таки учасник рекламного ринку, поділюся своїми спостереженнями з рекламодавцями, що постраждали від кризи:

– категорично не потрібно витрачати гроші на рекламу просто тому, що рекламуються всі або до вас «втерся» в довіру симпатичний, -а співробітник, -ця рекламного агентства – краще створіть привід для рекламної кампанії;

– розміщуючи рекламу, звертайте більше уваги на зміст рекламного матеріалу, женіть в шию «доморослих операторів», які знімають для роликів порожні ресторани, автомобілі, які стоять в автосалонах або якихось місцевих моделей в шубах або купальниках з вашого магазину! У ресторанах розважаються, і навряд чи це цікаво робити в ресторані, в якому порожньо, на автомобілях їздять, а конкретний одяг представлений в ролику на конкретній «моделі» звужує ту рекламну інформацію, яку ви хочете передати потенційному клієнту. Рекламувати треба САМ магазин;

– контролюйте особисто логіку рекламних зусиль вашої компанії, не довіряйте ухвалення остаточних рішень щодо реклами найнятим співробітникам, обмежуючи свою участь визначенням бюджету – вникнувши в суть запропонованої кампанії ви зможете достатньо легко визначити чи логічні пропозиції. Врешті-решт, останнє слово за вами;

– зробіть спробу усунути або, принаймні, мінімізувати кількість посередників між вами та власниками рекламних ресурсів – невеликі зусилля приведуть вас прямо до них;

– …???